2 липня , рік війни
Час іде, живі ще ми
Вже наші діти підросли
Вони уже випускники
Такі вродливі і красиві
Плаття й рубашки до лиця
Когось уже і не впізнаєш
В уяві образи міняєш
По голосу лиш пізнаєш
Усе як завжди та чомусь
Не те й не так
Як дитсадок
Бла бла , бла, бла
І скільки фальші
Діти на сонці, всі втомились
Пусті слова
Бла, бла
Ми ними чесно гордимось
Та щось не так це точно знаю
Не тому їх чомусь ми вчили
А чому вчили те і маєм
Такі плоди і пожинаєм
Слова лунають про війну,
Про мир, який не розуміли
Чомусь його ми не цінили
Патріотизм в усіх рядках
Та це лише все на словах
Батьки усе давно зробили
Що б їхні діти не служили
Навіть , де кафедра військова
Все то пусте, одне лиш слово
Все розумієм , наші діти
Ми будем берегти й ростити
Але навіщо бла, бла, бла
Пусті слова
І вчителям усі так вдячні
Такі віршики усі читають
Та вчителів й не запросили
Цих привітань не заслужили
Батьки дітей їм доручили
Щоб ті їх просто обслужили
Одне бла, бла
Пусті слова
А всі щасливі
Такі усміхнені й красиві
Що можу ще я тут сказати
Цвітіть, ростіть, цініть
Іде ж війна, страшна війна
Забудьте ці пусті слова
Рішили неньку захищати
То станьте кращими в усьому
Рішили просто гарно жити
То треба більше говорити
Так як вас учили не робити
Слугою бути для народу
І залишатись з головою
Вони змогли, на сцені грались
До влади ж всі вони добрались
А ви чим гірші, те ж веселі
Теж жарти, фільми, ігри й танці
А йде війна, страшна війна
З екрану бла, бла, бла
Хотілось ще мені сказати
Та краще просто привітати
Мирного неба, щасливої долі
Радісно сонце ви зустрічайте
Тих, хто вас любить не забувайте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: oreol