НЕНАМІРЕНІ ПРОЩАТИ
І знову жертви, знов невинні люди,
Які орді загрозу не несли́,
Смердючий дух раschиsта вже усюди,
Потво́ри смерть і горе принесли́.
Щодня палають скрізь людські́ домівки,
Раschиsт влуча ракетами у них,
Та ще й садки, багатоповерхівки…
Смерте́й без ліку, руйнувань і лих.
В ТЦ влучають, в школу, в санаторій,
І гинуть люди в селах і містах,
Влаштовують з будинків крематорій…
І сльози, й біль, і смерть, і кров, і страх.
Нано́сить ворог нищівні удари,
І каже, що по людях він не б’є.
Вони страшніші, аніж яничари –
Від них руїна з неньки постає.
Одеса, Київ, Харків, Миколаїв,
І Сєвєродонецьк, і Кременчук,
І Маріуполь в нашім славнім краї…
Мов до курчат страшний ввірвався крук.
Нестерпний біль за кожного вкраїнця,
За кожне місто й кожнеє село…
За що лихий відправив нам ординця?
Щоб нас сміття з лиця землі змело́?
Ще скільки бу́де ворог воювати?
Ще скільки бу́де болю завдавать?
Йому ми ненамірені прощати,
Це будем за́вжди всі ми пам’ятать.
01.07.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 951996
***
Наносить ворог нищівні удари,
Яким кінця і краю вже нема,
І від ракет і бомб одні заграви,
В розвалинах вже села і міста.
Ще скільки буде ворог воювати?
Ще скільки буде болю завдавать?
Ніхто не може нам цього́ сказати,
То ж мусимо усі на смерть стоять.
Ми мусимо стояти і триматись,
Щоб знищити вражину цю з лиця,
Щоб жили діти і могли сміятись,
Щоб в матерів не рвалися серця́.
За руйнування, що лежать повсюди,
За всі хрести, могили і вінки,
За те, що згинули невинні люди,
Пощади їм не буде на віки.
01.07.2022 р.
©Стефанія Терпеливець, 2022
СУЦІЛЬНА РАНА
Удари нищівні уже усюди,
Для ворога це – радість над усе,
Від них на кожнім кроці гинуть люди,
Біду з собою ворог наш несе.
Коли їм край – ніко́му невідомо,
Ракети й бомби звідусіль летять,
Вже тисячі́ не вернуться додому,
Багато з них в сирій землі лежать.
Ми стоїмо́ і мусимо триматись,
І вибивати ворога з землі́,
Важливо – ПЕРЕМОГИ дочекатись
У всіх містах й кожнісінькім селі.
Щоб мирне сонце нам усім сходило́,
На землю щоб не ли́лась наша кров,
Щоб те сміття вороже відступило,
Аби війні уже кінець прийшов.
Але коли це бу́де – ми не знаєм,
Нас ворог нищить всюди й звідусіль,
Невинну кров на землю проливаєм…
Біда і втрати, горе, прикрість, біль.
Куди не глянь – скрізь згарища й руїни,
Зруйновані і се́ла і міста́,
Суцільна рана неньки-України.
За що несемо ми цього́ хреста́?
01.07.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР