Чи дійсно я живу?
Чи то лиш сон
такий же швидкоплинний,
як час?..
Як час, що проживаємо пліч-о-пліч
за ґратами надій...
Хотів би я це знати, але прости-пробач,
бо я лише людина, і дивлячись на зір гряду,
Я думаю, що зорі не дрімають...
Зорі... такі ж невинні і прозорі,
як очі...
Як очі ангела, що впав з небес,
немов сліпуча сонце-птиця, яка
летить…
Летить крізь гриву розпачу сумлінь й невдач,
проте чи вчасно долетить, чи зронить нам пір'їну?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2022
автор: Markus