вода ігриво ллється ніжно так, купає камені просторою широт.
вранці кує соловейко, а під вечір — сова. "ку-ку, ку-ку".
повторяю наче мавпа за нею її кукукання. інтервал між одним куванням — четвертна нота в швидкому темпі. листя опадають, шелестить також і зелена трава. дерева качає приємний вітер, що цілує нас у щоки.
я граю на глюкофоні і взиваю космос хай би він забрав мене у безкінечні мандри таємного порятунку від придуманого кимось світом. таким як ми не місце тут. поштовхи звуків шаєочків когось із незабутьньої небуденності вражають навіть досвідчених грибів. у землі, у лоні є серце. небо неймовірно прекрасне, ділиться різнобарвими кольорами, від яких завмирають струни найхолоднішого серця. краєвиди запам'ятовуються милою ностальгією, а відчуття залишаються навіки в душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2022
автор: Харрієт