Я знаю, що ніколи нам не набридне сонце,
І місяць, що сіяє яскраво уночі,
Воно нам душу ніжно все гріє у віконце,
А ми глядим з натхненням, допоки ще живі.
Ми любимо так небо і зорі над собою,
Які ведуть дороги для нас у даль і даль,
Вкидаємося часом у нього з головою,
Якби ж то мати крила, літали б без вагань.
Нам вабить очі літо і сніг також вражає,
І запах ґрунту після весняного дощу,
Такі простії речі для нас життя складають,
Це те, що з нами вічність постійно на шляху.
У серці нашім воля, лани широкополі,
І тихі звуки чистої прозорої води,
Ніщо нам не замінить ріднішої для долі,
Спіткає нас природа, куди б ми не ішли.
Довкола з нами квіти і спів пташиний всюди,
І гори, полонини, і ріки, і моря,
Забути можна слово, та не забути миті,
Які нам відкриває скрізь Матінка Земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2022
автор: Вікторія Павлюк