верлібр
Чи часто ми замислюємося
На берегах потаємної особистості
Під зорями небес
Які дивляться прямо в серце твоє
При тому кожна з них
Це чиясь душа
Що вже побувала тут
Зі своїми печалями і радощами
Або готується
До чергового народження
І ось хоча б один раз
Прийшовши до божественного стану
На хвилі польоту усвідомлення
Недосконалості цього світу
І разом з тим прекрасною
Живою і чуттєвою Природою
З її глибокими
Мінорними і мажорними переходами
На перехрестях
Сердечного чуття відчути
Людську невизначеність
У всьому відсутність
Гармонії і сумісності
Та вічної боротьби
Соціальних протилежностей
Але ж кожен шурхіт листя
Кожен посил чуттєвої ніжності
В просторі любові
Здавалося б так зрозумілої
Душею людською
Задамося ж питанням
Так звідки з яких щілин
Проявляється егоїзм
Або проникає зло
Стаючи домінантою у світі
Проростаючи і розмножуючись
На такій прекрасній землі
Як не банально це звучить
Але до тих пір
Поки ми не змінимося самі
І не зрозуміємо що жити для себе
У матеріальному плані в тому числі
Шлях в нікуди
Жити кожному для блага ближнього
Ось проста формула ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ
Єдино вірна
Для перетворення світу
Егоїзму і споживацтва
Та смертельних зіткнень
На цьому низинному ґрунті
04.07.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2022
автор: Променистий менестрель