Ось на калині й квітне цвіт,
А у душі все лютий, лютий…
Ніяк не здам собі я звіт,
Що йдуть щодня до Бога люди.
Ідуть не просто, бо вже час, -
Від рук, ракет і куль ворожих!
Їх більш не буде поміж нас,
Бо ду́ші їх в обіймах Божих.
Там і бабуся, і вояк,
І немовля в утробі мами,
Чийсь тато, родич, друг, свояк,
Чиєсь дитя, що міцно спало…
Ідуть рядами душі в рай -
А у живих все лютий, лютий…
В молитвах: «Боже, мир нам дай!» -
Їх обіцяєм не забути.
Зображення: https://instagram.com/0lga.art?igshid=YmMyMTA2M2Y=.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2022
автор: Тетяна Мерега