Жіноча помста

Сів  на  ліжку  я  один,
За  вікном  сіріє  тин,
Жінки  зранку  вже  нема,
Десь  покликала  кума.
Став  швиденько  до  вікна  я
І  пильненько  поглядаю,
Хтось  тихесенько  крадеться,
Повертається,  здається.

Відкриваю  рвучко  двері:
О!  Явилася  нарешті.
-Тихо,  муже,  не  кричи,
Як  Сірко  ти  не  гарчи.
Вчора  ти  який  прийшов?
А  тепер  дивися  шоу.
Робиш  ти  отак  частенько,
Я  ж  на  зло  тобі  уперше.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський