Невблаганний смуток,
впився в мою Душу…
зовсім не від чуток,
я журитись мушу…
Мов в лещатах серце,
та Душа в кайданах,
доброти джерельце
з думками в оманах…
Кажуть мудрі люди:
Там добра не ждати,
де за щирість судять…
там де плаче мати…
Що то за помилка
є така у світі,
що ламають крила,
тобі рідні діти?...
Як то страшно, люди,
сиротами стати,
і немов на блюді
серце відчувати…
Господи, помилуй,
дай для серця втіхи.
Хай щасливі будуть
всі невдячні діти…
Не зазнають горя,
болю від дитини,
хай мене та буря,
кожної родини…
06.07.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2022
автор: ВАЛЕНТИНАV