* * *
Слова мовчать, а – думи, думи,
нуртують зранку до зорі.
То не сирени – виють сурми,
єднають люд в лихій порі.
Нікчемні і дрібні уколи
колись роз’єднували нас.
Тепер ми разом як ніколи,
і боротьба на всіх одна.
Мій край війною оповитий,
втрачає доньок і синів.
Руйнують долі московити,
ламають крилонька весні.
Але весну вам не убити,
гуртом відкинемо біду,
і Україну не зломити,
якщо живе в ній вільний дух.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2022
автор: Полісянка