Пройшло. Затихло. Не турбує…
Як я боявся ось цю мить
Відчути. Коли вже не чує
Кохання серце. Не болить
Душа, яка ось-ось просила
Хоча б на мить твоїх очей
Побачити, відчути силу
Від пристрасті отих ночей,
Які нам дарували щастя
Від сумерків і до зорі,
А я просив, лише віддайся
Мені душею… Ліхтарі
Творили відчуття провини,
Що день пішов і мало їх
Для світла. І минула днина
Пуста лише для нас одних.
Нам світла вже було не треба:
Закриті очі, дотик рук
Здіймали нас обох до неба,
Аритмували серця стук
Від пристрасті і від бажання,
Від поцілунків та обійм.
О, Боже, як таке кохання
Могло пройти? Може це дим
Який мій розум напускає
На серця той нестерпний біль?
Воно кохає? Не кохає?..
Все! Досить! Більше нема сил…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2022
автор: Oleksandr Poprotskyy