Самодури

Ми  звикли:  [b]«А  що  скажуть  люди,
Батьки,  дружина,  чоловік,
Сусіди,  друзі  –  всі  усюди?»[/b]
Не  підіймаючи  повік,
Готові  жити  лиш  для  когось,
Хто  має  інший  погляд  в  світ.
А  час  минає..  І  чийогось
Скільки  життя  прожити  літ?
А  може  і  десятиліття  
Ти  лиш  існуєш,  не  живеш!
[b]«А  щастя?  Це  лиш,  мабуть,  миті…»[/b]
Так,  нескінченні!  В  рамках  меж,
Які  собі  ми  задаємо!
[b]«Та  може  в  іншому  житті
Для  себе  в  щасті  поживемо…»[/b]
Що  ж,  самодури  ми  ще  ті…  

©  Олександр  Попроцький

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2022
автор: Oleksandr Poprotskyy