Радіє мати - син прийшов з війни,
минув страшне оте, й нелюдське - втрата.
В ньому війна... освітлена палата...
У матері є радість, що живий.
Приїхала відвідати рідня.
Палкі чуття, цілунки, вітаміни...
Не гуркотить довкіл, беспечні стіни...
Десь там шолом, " розгрузка", ніж,броня...
Всміхнувся половиною лиця -
нога потрощена до самого коліна:
"Рідненькі нені - ти і Україна,
можливо я не приклад для взірця...
Чи ж це покликання дало мені життя?
Та скільки зміг служив на першокраї...
Хай слава України не вмирає! "
Ще вчора ж був не схильний до звитяг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2022
автор: Олександр Холденко