Мамине намисто.

В  малого  ангела  було  імя  Дитинство.
Пухкенькі  щічки  ,  крильця  у  пушку.
В  руках  тримав  із  перлами  намисто,
Руденьке  ведмежа  -  м"якеньку  іграшку.

Він  підлітав  легенько  над  землею
І  маму  кликав  ,  дзвінко  сміючись.
Її  любив  душею  всею,
Ще  квіти  нюхав  ,  ледь  торкаючись.

На  зустріч  йшла  сестричка  Юність.
Немов  між  квітами  пливла.
Пилок  на  носику  Дитинства,
Легенько  хусткой  витерла.

І  запитало  янголятко:
-Ти  маму  бачила  ,  чи  ні  ?
Йому  всміхнулося  дівчатко,
-Шукай  десь  там,  у  далині.

І  полетів  янголик  наший,
Де  промінь  сонця  мерехтить.
Зустрівся  з  братом  своїм  старшим,
Зрілість  під  деревом  сидить.

-Привіт!  Привіт!  Чого  блукаєш?
Не  страшно  з  дому  відійти?
-Шукаю  маму.  Може  знаєш,
Куди  пішла  і  де  знайти?

-Мама  доросла  ,  в  неї  справи,
Краще  додому  повертай.
А  ні  ,  то  йди  на  захід  сонця.
В  найстаршої  сестри  спитай.

-Спасибі  братику!-мов  дзвоник
Лунав  дитячий  голосок.
Між  трав  літав  зелений  коник
І  приземливсь  на  колосок.

Чим  далі  бігло  янголятко,
Ставало  все  темніш  кругом.
На  стежку  вийшло  ,  козенятко.
За  ним  йшла  бабця  із  ціпком.

-Сестрице  Старість!  Добрий  вечір!:-
Дитинства  голос  пролунав.
-Не  діло  швендять  тут  малечі,
А  якби  тебе  хтось  впіймав?

-Вже  скоро  ніч  ,кінець  дорозі.
Ану  мершій  додому  йди.
Он  чуєш  ,  хтось  у  верболозі  ?
О  чуєш  ?  Уже  йде  сюди...

Із  диких  заростей  розлогих
Постать  мов  темінь  ,  до  них  йшла.
Повітря  дихання  вологе...
І  у  руках  косу  несла.

-О  !  Мамо,  мамо!  Ти  знайшлася!-
Підбігло  ангельське  дитя.
-Ти  вся  у  чорне  зодяглася,
А  де  твоє  нове  взуття  ?

-Ти  вранці  не  вдягла  намисто.
Воно  у  мене  ,  я  приніс:-
Матусі  перли  дав  Дитинство,
Від  його  сяйва  посвітлішав  ліс.

-Привіт  ,  маленький!  Мама  працювала,
Он  бачиш  ,як  стежина  заросла  ?
Щоб  доня  Старість  тут  не  заблукала  ,
Щоб  не  забути  свого  ремесла.

Ну  раз  прийшов  ,  то  будем  йти  додому.
Скажи  своїй  сестрі  прощай.
Радій  часу  своєму  молодому.
Біжи  вперед  ,  гляди  не  заблукай.

Залопотіли  босі  ноги  по  дорозі.
Щастя  в  дитинстві,  кожен  так  вважа.
І  не  страшний  нам  ,  хтось  у  верболозі.
Коли  тебе  трима  ,  руденьке  ведмежа.



3.07.2022р.  Олександр  Степан.























адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2022
автор: Степан Олександр