(І)
Палають пшеничні поля, попелом стають зерна,
Тому що російська свиня, не має поваги до Хліба,
Бо вона не цінує життя, несе одну лише скверну,
Бо їй полюбилась війна, а в душі її тільки злоба!
Та ті, хто посіє смерть, брехню, нещастя та горе,
Врожай будуть збирати із ненависті та непокори.
Не люди вони і на чверть: до вподоби голодомори.
Ось так прийшли рятувати? Спустошуючи комори?
(ІІ)
Палають в Україні поля, стіною вогонь стоїть,
Стогне зчорніла земля, а дим в небеса летить.
Голову хлібороб не схиля, нехай від жаху млоїть,
Чи забринить сльоза, та мусить вогонь зупинить.
І хай гарячіше від пекла, від сірки їдкіше запах,
Страшно, проте відчайдухи борються нині з вогнем.
У нас боротьба запекла міцно закарбована в генах:
Хліб на столі має бути. Щось гірчить? То у серці щем.
______
Фото зі статті:
https://24tv.ua/rosiyani-znishhuyut-ukrayinskiy-vrozhay_n2089130
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2022
автор: Яніта Владович