Палають поля…

(І)
Палають  пшеничні  поля,  попелом  стають  зерна,
Тому  що  російська  свиня,  не  має  поваги  до  Хліба,
Бо  вона  не  цінує  життя,  несе  одну  лише  скверну,
Бо  їй  полюбилась  війна,  а  в  душі  її  тільки  злоба!

Та  ті,  хто  посіє  смерть,  брехню,  нещастя  та  горе,
Врожай  будуть  збирати  із  ненависті  та  непокори.
Не  люди  вони  і  на  чверть:  до  вподоби  голодомори.
Ось  так  прийшли  рятувати?  Спустошуючи  комори?

(ІІ)
Палають  в  Україні  поля,  стіною  вогонь  стоїть,
Стогне  зчорніла  земля,  а  дим  в  небеса  летить.
Голову  хлібороб  не  схиля,  нехай  від  жаху  млоїть,
Чи  забринить  сльоза,  та  мусить  вогонь  зупинить.

І  хай  гарячіше  від  пекла,  від  сірки  їдкіше  запах,
Страшно,  проте  відчайдухи  борються  нині  з  вогнем.
У  нас  боротьба  запекла  міцно  закарбована  в  генах:
Хліб  на  столі  має  бути.  Щось  гірчить?  То  у  серці  щем.


______
Фото  зі  статті:
https://24tv.ua/rosiyani-znishhuyut-ukrayinskiy-vrozhay_n2089130

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2022
автор: Яніта Владович