Воїн перед Богом стає на коліна,
Щоб помолитись за рідну землю свою.
Він прицільно стріляє із карабіна,
Здобуває славу у нерівнім бою.
А його честь і гідність кров'ю омита,
Воїна в серці бойовий дух пломенить.
Він знищить цього клятого московита,
І плюгавих колоборантів ув'язнить...
В нього за плечима мати-Україна,
Кров'ю просякнута наша рідна земля.
Привітно лунає мова солов'їна,
Що так налякала карлика із кремля...
А ангел-хоронитель оберігає,
Крокує поряд з ним у жорстокій борні.
Від небезпеки його застерігає,
І викував щит із сталевої броні.
©: Віктор Варварич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2022
автор: Віктор Варварич