Піду за твоєю бездонною тінню.
Лише озирнешся - мене вже нема.
Натягнуться струни на чисту капелу
І знов не помітиш, яка я близька.
Наважиться небо дістатися поля,
А ти самотину зведеш до межі,
Аби лиш продати скоріш якомога
Всі бездоганні як сон вітражі.
Я обійму і стоятиму в но́чі.
У світлі зорі хоч на мить відпущу.
І руки розвівши, відчую пророче:
Давно не тримаю, давно не прошу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2022
автор: Сара Ґоллард