Не смій, ти чуєш?
Як безжальний вовк -
Зневіра...
І ця вервиця триклята,
якій ти молишся!
Вона всього лиш шовк
А сила - у тобі...
тож будь затята!!!
Тож будь уперта!!!
Йди! Не смій, не плач!
Свій жах і біль
у ненависть спікай
Це - нелюди...
І кожен з них - палач...
Від них же сіркой тхне...
А наш розмай
Для них - безмозких,
п"яних, знавіснілих,
Як дикий трунок,
що випалює людське...
Раніше думали -
брати, і їх жаліли...
Не смій жаліти
плем"я це бридке!
Терпи і вір...
Інакше буде смерть
Твій вибір невеликий в цьому герці
Заповни душу
вірою ущерть,
Плекай майбутнє
в тому чистому озерці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2022
автор: Валентина Курило