Травами шовковими літо йде босоніж,
Біла вишиванка і великий бриль,
Шаровари сині та широкий пояс,
У руках тримає ще й батіг Петрів.
Та коса на плечах, наче лезо гостра,
Поклепав господар ще заздалегідь,
Вийде на зелений цей безмежний простір,
Заходиться класти трави у покіс.
І запахне сіно свіже та духмяне,
Бо суниць у ньому дивний аромат
Та мені дитинства роки нагадає,
Які не повернеш ти уже назад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський