За нами Бог слідкує із гори,
Щоб ми щасливі були і багаті.
А щоб у кожного були ще й вороги,
Їх нам із низу подають чорти рогаті.
І ворогів цих безліч ,не злічити.
На смак і колір , тільки подавай.
Без них було б напевно сумно жити,
А так будь-ласка,Боже помагай!
Є вороги маленькі і непевні.
За них усих я може й не згадаю.
У них є імена , такі душувні,
Хоча при зустрічі , я кожного впізнаю.
А є такі , що згадую частенько,
Ще полюбляю їм кістки помити.
І проживають не далеко , а близенько,
Ще й у минулому зі мною могли дружити.
Але завжди є самий більший ворог.
Його (із низу) довго підбирали.
Він запальний , як димний порох,
І хоче ,щоб його на все життя запам"ятали.
Він в голові стирчить і день і ніч,
Тебе за очі поливає брудом.
Всю свою злобу він питає з потойбіч,
А сам стікає брехнями і блудом.
На цей момент він перший серед "цих"
Він ніби путін ,що є зло для України.
На вид нормальний, а в середині він псих.
Від крику сенсу мало , та багато піни.
І так у всих людей є вороги.
І путін є маленький , та крикливий.
І дай нам Боже всіх перемогти,
Ми всі чекаємо,народ ми терпеливий.
Прийде той час, що спокій у душі,
Розільється по тілу мов блаженство.
І в голові будуть лунать пісні,
Про радість, щастя і дитинство.
29.04.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2022
автор: Степан Олександр