Терпко пахнуть матіоли у саду,
Вечірня тиша землю огортає...
Я маминим подвір"ячком іду,
А серце біль і смуток огортає...
Колись тут весело і гамірно було.
Тепер лиш пустка поселилась у хатині.
І пахли матіоли на усе село,
Ще й пару квіточок згубилося до нині.
У бур"янах тендітні розцвіли.
Блідо-рожеве личко- ніжне диво...
До сонця квітоньки дрібненькі простягли,
І пахнуть ,як в дитинстві , так красиво!
Ноги пече безжально кропива,
Полин гірчить , як біль у мою душу...
Прийду до хати , поки ще жива,
І пил із стін своїх рідненьких струшу.
До одвірочка притулюся чолом,
Згадаю дні такі близькі й далекі...
Усю родину за одним столом,
Й на хаті у гнізді своїм лелеки.
Та все минулось. Бач , життя таке...
Нічого вже не вернеш в цьому світі...
Живе лиш в серці почуття палке,
Струни душі його теплом зігріті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2022
автор: Калинонька