На узбіччі росте вишня.
Пилюку вітер несе по дорозі,
болять ноги, вже йти я не в змозі.
Зупиняюся під її тінню,
як добре, що проросла тут гідно.
Вишне, дозволь з тобою поспілкуватись,
ніде нам одне від одного ховатись.
Віти шумлять,
мабуть людську мову таки розуміють,
дорогоцінну прохолоду дарують, безцінну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2022
автор: Svitlana_Belyakova