Ось Калинське проїхали поле,
Зустрічає Борівський вже ліс,
Там за лісом село-моя доля,
В ньому я народився і ріс.
В кожній ви клітині мого тіла,
Пилипи-Борівські на завжди
Й досі в собі носить моє тіло
Сіль землі й енергію води
Завжди їду сюди я хвилюясь,
Тут мої спочивають батьки,
Тут дитинство моє,моя юність
Всі знайомі дороги й стежки.
Ще стоїть,виглядає,хатина,
За якою так серце болить,
Теж подвір'я,горіх і долина
І хвилююча зустрічі мить.
Та ніхто мене не зустрічає,
Вже ніхто не біжить до воріт,
Тільки серце все дужч калатає
І душа все сильніше болить.
Де ж ви зараз,мої пацани,
Де ви зараз подруги найкращі,
Ви так часто приходите в сни,
В Пилипах ми,на вулиці нашій.
Все міняють життя і роки
Та зберіг я тепло материнства.
Не міняються також думки
Про далеке та світле дитинство.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2022
автор: Малиновый Рай