Крила підставлю, аби не зламатись.
Можливо, колись мов туман полечу
І квітам із променем схочу віддатись,
Аби зрозуміли, про що не мовчу.
Таїна знову засяє журбою,
Знов переллється пісками турбот.
Спіниться море, немов за собою
Зовсім не бачить ганебних висот...
Північ далека, а Південь ще далі.
Вогонь роз'їдає безцінну свічу...
Крила навмисне лишень і підставлю.
Колись, мов туман, я таки полечу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2022
автор: Сара Ґоллард