Літо,
Може навчиш посміхатись?
Дарувати кохання, надію...
Як радіти?
Я не розумію...
Просто в попіл ізтовчена мрія,
Хоч ми всі намагались пручатись.
Партітура осіннього спліну
Вже дописує дощиком ноти -
Репетирує майже з суботи.
Розкладає, як бджілки у соти
Краплі меду -
Гіркого полину...
Так любила я серпень, і осінь...
Сьогодення змінило це жахом,
Оселивши тривогу під дахом.
Почуваюсь пораненим птахом -
Наче вже не піднятися зовсім,
Бо від сліз стали важкими крила...
Що не так?
Чим я світ засмутила?
13.07.22
На фото, яке зробила колись @Ніна Заводова , мені 16...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2022
автор: Наталі Рибальська