Сідає сонце у смереки,
ховається в карпатський ліс,
а ми від дому так далеко…
Життя гайнуло під укіс?
Лиха війна забрала спокій,
калічить душі і життя,
а за спиною чую кроки –
то хлопці йдуть у небуття…
Ідуть сини за Україну,
щоб інші мали новий день.
Втрачаєм кращу половину,
А інші? Ті – анітелень…
Отак було завжди, віками –
найкращі завше йшли у бій.
Така у патріотів карма,
а інші – лише множать… гній.
13.07.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2022
автор: Олександр Мачула