Забудь мене. А я тобі пробачу
За, вщент розбиті мною, почуття.
І фрази ті забудь лишить "на згадку"-
Ти ж так боїшся, знаю, каяття...
Та й я до того, певна річ, не звикла.
Думала, що справжність - то не фальш.
Посе́ред щирості зустрінеш лицемірство,
Посе́ред щастя - "вда́ваний" обман.
Твоє серце зрадять поцілунком,
Твою душу просто продадуть.
І ти піде́ш туди, де стиглі жарти,
Де "кращим" буде,- як ти кажеш,- буть...
А я тобі усе колись пробачу.
Обіцяю, що ніяк не підведу.
І на вітрині душу як побачу,
Тобі її під двері...поверну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2022
автор: Тетяна Білогай