С. П.
Сутінь моя проводжала утому.
Десь усередині танули сни.
Хай і була я собі ж незнайома,
Хмари летіли, вмирали світи.
Щеміло проваллю за тихі незгоди,
За серце і відчай, а ще - за життя,
В якім не знайшла я такої нагоди,
Аби полюбити як треба - сповна.
Якби ж запитати,- Для чого й навіщо?
Ні, не сьогодні. Зали́шиться час.
Нехай небагато... А вітер все свище...
Нехай не для мене, нехай не для нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2022
автор: Сара Ґоллард