Переклад вірша Віктора Гюго "Après la bataille":
https://fr.wikisource.org/wiki/La_L%C3%A9gende_des_si%C3%A8cles/Apr%C3%A8s_la_bataille
ПІСЛЯ БИТВИ
Мій батько, цей герой з усмішкою м’якою,
Надвечір об’їжджав затихле поле бою.
З ним поруч був гусар – його незрадний друг,
Кремезний, як гора, силач і відчайдух.
Чорніли сотні тіл у сутінках на полі.
Неслися крізь пітьму чиїсь гукання кволі...
Солдат ворожих військ, іспанець, весь в крові,
Скалічений лежав при стежці у траві.
Вже смерть перемогла його наполовину.
«Благаю, дайте пить!» - стогнав він без упину…
Мій батько від сідла баклагу відіпнув
Й гусарові її поспішно простягнув:
«Нехай нап’ється він! Знедолений каліка…»
Та в мить, коли гусар нагнувсь до чоловіка,
Зненацька той підвів пістоля догори...
Роздався гнівний крик «Загарбнику, помри!»
І постріл пролунав. Двокутівка, пробита,
Упала з голови коневі під копита,
Наляканий скакун шарахнувсь мимохіть…
І мовив батько: «Все ж! Іспанця – напоїть!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2022
автор: Настя Вовченко