Вже повільно літо догорає,
Так промчалось, ніби один день.
Все на осінь мовчки позирає,
Тільки б не спішила ти лишень.
Потихенько складує пожитки,
Все, що за свій час зробить змогло.
Непогані літо має статки,
Так нелегко це зробить було.
Ну а осінь - хитра ти лисиця,
Чого в літо часто зазираєш?
Дай тепла ще літнього напиться,
Ще не час твій, добре оце знаєш.
Та вона лаштує свої коні,
Підбива підкови золоті.
Поки що тримай їх у загоні,
А сама побудь ще в дрімоті.
Ще не будь у зговорі з зимою,
Нащо в літо напускаєш холоди?
Не роби дурниці за спиною,
Руді коні в літо не гони.
-------------------------------
Натисніть на картинку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2022
автор: Н-А-Д-І-Я