Кричу і плачу: Ангела* убили!
А він – ще юний, сповнений краси.
Дивитись вже немає в мене сили –
Куди не глянь – синівські скрізь могили.
Кричать в мені утрат всі голоси.
Алея довша, Ангела ікона
Озветься болем тим, хто ще дожив.
Не замовкає Матінка-Мадонна
І з нею плаче ніч її безсонна
В криваву пору українських жнив.
Про сум віщують злякані віоли
І стежка поміж трави навпрошки.
Як не заплачеш? – Сумно, як ніколи:
Забрало небо на шляху до волі.
Один на світі Ангел був такий!
*Вадим Ангел
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2022
автор: Шостацька Людмила