Слон і курка, якось було,
Сіли в шахи грать.
Слон заграв двома руками,
Й хоботом міг брать.
Не сподобалось це курці,
Бо у неї дзьоб.
Ним одним переставляти
Безліч було спроб.
Як не візьме, дзьоб роззявить,
Учепитись щоб, -
Очі в дошку вирячає.
Краще б дзьобать боб.
Слон мухлює, поки птаха
Очі дивить геть.
Пішака й ферзя міняє, -
Злості буде вщерть.
Як побачить тая птаха,
Що то робить слон!
Як отрима межи очі
Шахів гегемон!
Полетять фігури з поля
По підлозі геть.
Дзьобом в лоба, в шию, в попу -
Буде йому смерть!
Що хотіла, те й робила
Дика птаха та.
Розтягнула йому вуха,
Потягла хвоста.
Час минув, пройшли образи,
Біля дошки знов.
Тільки курка вже без пір'я -
Ось така любов!
Як сідаєш з кимось грати,
Будь готовим ти:
Вмій достойно програвати,
Друга ти прости.
А якщо мухлюєш знатно,
В лоба получи.
Як на підлість, друже, здатний,
То сиди й мовчи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2022
автор: Maxxwriter