Фермер Петя дуже радий:
Йшов додому понад ставом,
Повертався із наради –
Був три дні в самій Полтаві.
Чоловік уже в кімнаті,
Хоче всістись на дивані,
Вирішив помити руки –
Негр купається у ванній!
Жінка Галя стоїть поруч
(Африканцю спину терла),
Глянула Петрові в очі
І від страху ледь не вмерла.
Та оговталася зразу:
-Тихо, Петю, не сварися,
Чорт приніс оцю заразу –
Ти вже долі підкорися.
Розказала кума Дарка,
Що ні сіло, ані впало –
Прибула гуманітарка
Із далекого Непалу.
Наша влада розказала:
-Що прибуло - треба брати,
Бо побачать, що ми горді,
То не будуть більш давати.
Люди навкруги хороші,
Іноземці - наче рідні,
Присилають одяг, гроші,
Зброя й ліки нам потрібні…
Ти дивись на це крізь пальці,
І радій, що про нас дбають:
Я ж не винна, що непальці
Мужиками помагають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2022
автор: Катерина Собова