остання конвульсія
моєї до тебе атракції
павутина куліси спускається
белісімо, грація
мерсі, оревуар
я знаю, ти іще повернешся до мене в кошмарах
у снах
де я помираю на твоїх руках
від твоїх же рук
якоїсь із ста їх пар,
павук
павук
павуче,
скажи, нащо досі мене мучиш
відкладаєш мене на завтра
у коконі ні викрутитись
ні розплакатись
підстав іще якесь "ні"
я злюсь на тебе, чуєш?
ти цього хотів?
щоб ненависть до мозолів кривавих
замахуватись, та не вдарити
якщо вдаряти, то не влучити
який ти хитрий, павуче
який підступний
у твоїй безкінечній черзі я ніколи не "та сама"
завжди наступна
на лавці неправдиво-звинувачених підсудних
це так паскудно, павуче
так (епітет)-ично
я бачу себе у кожному із ста очей
на твоєму морді-обличчі
по шматочку мене у кожній із твоїх ста лап
це як треба було мене шматувати
а тепер гучно
скажи своє класично-павуче
"я ніколи тебе не любив
я любив тебе мучити"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2022
автор: Іронія