Давай ніколи?

А  сьогодні  я  вже  не  можу.
Давай  ніколи?  Тебе  влаштує?
Шукаю  зірку,  на  тебе  схожу,
а  ти  шукай  того,  хто  цінує.

А  ти  шукай  того,  хто  згадає,
того,  хто  підні́ме  тебе  до  небес,
того,  хто  як  ві́зьме  -  і  так  не  пускає,
як  ніби  й  жити  не  може  без.

Давай  ніколи?  Чудова  дата.
Не  знаєш  вже,  що  доля  подарує:
дорога  у  біноклях  мутнувата,
немов  в  тумані  знову  хтось  чаклує.

Немов  хтось  знову  хоче  ворожити,
як  то  було  колись  давним-давно.
Та  все  ж  потрібно  далі  якось  жити  -
таке  твоє  й  моє  німе  кіно.

Проте  сьогодні,  дійсно,  я  не  можу,
не  можу  завтра,  й  потім  сил  нема.
Давай  ніколи?  Це  нам  допоможе.
Хоча  не  можемо  згубити  імена.


__________________________________________

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2022
автор: Макс Дрозд