Лови,
Лови мене,
Сонце власної душі.
Світи моєму духу попри ночі
Дивись в мої, що ждали тебе, очі
Щоб я могла те світло бачить скрізь.
Крізь темряву, зневіру і розлуку,
Крізь холод, голод, битви й каяття,
В зневірі чи зневазі до буття
Світи, світи, не думавши згасати.
Щоб я могла прощати й забувати.
Щоб я могла прийнять і збудувать
І власну долю власними руками,
Дарма що важко, вміла здобувать.
Світи і попри місяць перед серця,
Мій дух убогий світлом оживи,
І якщо раптом темрява озветься,
Не дай упасти - променем злови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2022
автор: Prosto Vilna