Як міняється світ, я за ним уже ледве встигаю.
Осипається цвіт і відходить в минуле весна...
З діда прадіда рід мою стежку земну прокладає,
І для всіх поколінь є своя неминуча війна...
А тепер я іду по дорозі під назвою - лютий,
І лютує в мені моїх предків потоптаний прах...
Не прощати гріхів, покарати усіх, не забути!..
Люта помста моя буде йти по ворожих слідах...
Знаю твердо одне - переможе моя Україна!
Бо воює вона не на смерть, а за нове життя!
Ця пекельна весна і була та остання краплина,
Після неї назад вже не буде катам вороття.
14 червня 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2022
автор: majra