Діамантами роси ранок нас вітає,
Над рікою стара верба зі скрипом зітхає,
Похилила свої віти до темної води,
А над нею чорні круки водять хороводи.
Стоїть сумно при дорозі і листям тріпоче,
Нібито до подорожніх мовити щось хоче.
Не шуми, зелена вербо, не журись, старенька,
Ще заграє твоє листя на сонці ясненьким!
Заджурчить стрімка вода, корені омиє,
Веселковий водограй надихне надію.
Злії круки улетять, як і ворог лютий,
Будуть жити і радіти в Україні люди!
Буде ранок добрим нам, злодіям - в'язниця,
Будуть вити і скавчати, як сіра вовчиця!
Посеред руїн брехні і святилищ смерті
Будуть наші вороги самі себе жерти.
Нехай мир до нас прийде з сонячним промінням,
Соняшник хай проросте в кишенях з насіння!
Нехай щастя зазирне кожному додому,
Нехай кожного із нас все буде чудово!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2022
автор: DeViAl