Допоки ще світло я можу віддати,
допоки душа ще у в'язнях надій,
я спробую знову себе відшукати,
й з собою почати уявний двобій.
Допоки ще чую й допоки ще бачу,
як втрачу цей дар - то на дотик дійду.
Я зро́блю усе, перевіривши вдачу,
я навіть в пітьми вірний шлях віднайду.
Допоки ще є чим надіятись й жити,
допоки ще я є живий, і живу!
Я спробую більше вже так не тужити,
проте я реальність не ство́рю нову́.
Допоки ще Сонце не сіло за обрій,
поки́ не скінчилась уявна межа,
знайди моє серце у тілі холоднім -
в його глибині затаїлась душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2022
автор: Макс Дрозд