я сумую за собою в чотири,
коли вперше гуляла без мами,
на руці — номер квартири,
на колінках падіння шрами.
я тужу за своїм шестиріччям,
наплічником, що більше мене,
випічкою з маком в їдальні,
чаєм із цукром студеним.
я сумую, коли було вісім,
перші особисті щоденники,
фанатизм від «даніла й крісі»
й криво зліплені вареники.
класно, коли було десять
мінус друзі, зате нова школа,
танці, змагання, поразки,
група «40 кг» і гранола.
я люблю свої дванадцять,
абсолютно соціальна дитина,
котра віддавала всю себе
друзям з інтернет-павутини.
чотирнадцять були прям лайнові,
та я сумую навіть за ними,
за набраними десятьма кілограмами
й невиспані ночі та днини.
я сумую за страшними шістнадцять,
вічні сльози й ненависть до всьго,
ниття в інстаграмі й розчарування,
зно, репетитори та вічна втома.
рік тому святкувала вісімнадцять
вважала проблемою скласти сесію,
вперше побувала в одесі,
й пізнала «перекладацьку» професію.
двадцять третього переглядаю архіви
за келихом червоного вина,
двадцять четвертого о 5 ранку
«прокидайся, почалась війна».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2022
автор: Ілонака Руминка