І знову фб нагадав мені минулорічний вірш... І знову захотілось перекласти...
***
Наснився сніг...
Утомлена від літа,
Земля від спеки хвора і суха.
І сонце в небі через край налито,
І замовчали спраглії уста.
Проміння ллється гострими штрихами,
Сплітаючись у пасма та клубки.
І розсипає іскри під ногами,
Щоб боляче босоніж було йти.
Наснився дощ...
Земля грози просила -
Хрумтить трава, живе шукає тінь.
Я парасольку з дзвінких крапель зшила,
Із пелюсток та добрих сновидінь.
Гарячий чай -
Я спробую клин клином.
Думки густі - малиновий сироп,
Втрачають сенс...
Над садом вечір плине.
Кому цікавий дивний монолог...
Наснився серпень
Легкий, невагомий...
Такий, як був - дзвінкіший за кришталь...
І нитка золота уже в кленових кронах -
На осінь натяк...
Все це сон...
На жаль....
Екватор літа, липень дні загубить,
А там до осені лишиться тільки крок.
Наснився вересень,
Який цілує в губи...
І цим мене підносить до зірок...
17.07.21
Переклад 17.07.22
Наталія Рибальська
Оригінат тут : https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=4203124879800556&id=100003092563573
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2022
автор: Наталі Рибальська