І знову вечір. Тихий вечір…
Ненавиджу я вечори.
У них завжди планую втечу,
Це мов падіння із гори
В глуху, холодну прірву мокру
І ось уже туди лечу
Вже вкотре. «Боже, вкотре? Вкотре?» –
Немов собі в душі кричу.
Коли ж уже те дно нарешті?
Щоб вже скінчити цей весь жах!
Ні, я ще не бажаю смерті,
Але в душі вже повний крах.
І тільки вечір накриває
Пітьмою й пустотою знов
Лечу я в прірву, бо не знаю,
Чому вбиває нас любов…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2022
автор: Oleksandr Poprotskyy