Ніби, а la fenita

                                                         [i]«  Руськоязичеська  культура  
                                                               набирає  від'ємні  оберти...»[/i]
                                                                                                         Спостереження    
                                                                   I
Куди  я  їхав?  Де  ви,  очевидці?
Куди  не  подивися  навмання,
навколо  –  бачу,  ніби,  українці,
а  по  вимові,  нібито  –  русня...
у  черзі,  на  вокзалі  і  зупинці
орудує...  дивізія  еСеС.
Хотіли  миру  –  маєте...  балбес  
посилює  ідіотичні  скрепи
і  падає  каміння  із  небес
на  голову  совкової  дурепи.
О...  розбудили  фюрера  зі  сну  
і  кобу,  і  тимура,  й  чингізхана,
і  може  –  це  не  так  уже  й  погано:
навіки  замуруємо  війну
і  на  віки  –  останнього  тирана.

                                                         IІ
Не  забуваю...  маю  те,  що  є  
і  в  Україні  іншого  не  буде.
До  тіла  ближче,  нібито,  своє
і  може,  марно  небайдужі  люди
ще  захищають,  наче,  нічиє
пасіонарне  наше  житіє...
яке  не  є...  буває  чорне...  біле...
бо  не  щезає  вата  на  віки,
а  з  нею  і  совки,  і  русофіли,
і  бувші,  й  новообрані  дебіли,
і  вовкулаки,  типу  –  єрмаки-
сибіряки,  парафія  кирила,
що  бісовою  рясою  трясе...
а  далі  буде...  біомаса  знову  
у  владу  обере  ні  те,  ні  се
бо  нації  байдуже  Боже  Слово  
Його  Месії,  що  її  спасе.

                                                     ІІІ
І  знову  чую,  –  це  не  актуально...
яка  різниця...  видно  із  нори  –
культура  на  росії  музикальна,
коли...  ракета  падає  згори...
це  Бог  дає...  не  хочеш,  а  бери,
бо  в  України  місія  сакральна.

Надія  є...  а  може  –  це  не  ми  
заручники  диявола  пітьми?
І  дятлами  вистукують  поети
навіяні  елегії  й  сюжети
про  місію  любові  між  людьми.

А  поки-що  язичники...  готові
(ну,  се  б  то,  язикаті)  до  основи
те  руйнувати,  що  добро  несе..
бо  зло  не  любить  націю  здорову,
спочатку  в  неї  відбирає  мову,
а  далі  –  віру...  ум,  а  далі  –  все.  

Але  надія  є...  і  цього  разу
московія  конає...  а  в  імлі
диявол  подихає  у  кремлі...

Питання  волі  Божої  і  часу,  
коли  і  як  зітре  з  лиця  землі
небесна  сила  осоружну  расу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2022
автор: I.Teрен