Один з вовків в овечій шкурі
Любив прийти до баранів.
То грав пісні їм на бандурі,
По їхньому він гомонів.
Ще, щоб його не розпізнали
Жував траву , соломку гриз.
Було , що лоб у лоб бодали,
Оце для вовка був сюрприз.
Старався вовк, щоб був він схожий
На племінного барана.
Усих в бою він переможе!
Башка міцна , але дурна.
І от турнір вже розпочато,
По черзі б"ють усі лоби.
І вовка луплять так завзято,
Той впав , не довго до біди.
-Ну , що хитрюго вовче , досить ?
Чи ще надати стусана?
А той уже пощади просить,
Один удар і все , хана.
-Як ви мене усі впізнали?
Яж цілий місяць так скривався,
Для вас співав , грав на бандурі,
У полі бігав , з вами пасся...
А барани дружно сміються:
-Ну ти й баран, їй богу правий .
В нас ззаду "кульки" зостаються,
А ти насрав , як вовк миршавий!
Ми тридцять днів всі споглядали,
Як ти жував суху траву.
Вже всім сісідам розказали,
Що в тебе в голові , ку-ку!
І твої родичі зубаті,
Від тебе дурня відреклись.
А було б весело, якби ти ,
Ще й ср*ть по нашому навчивсь!
9.05.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2022
автор: Степан Олександр