Я – вдома. У стражденній Україні.
Сирени чую стогін уночі.
Тож земляків я прошу: не мовчіть!
Виносьте стяги наші, жовто-сині!
В Німеччині, у Франції та Польщі,
В Угорщині, у Чехії, в Литві.
Нехай лунає голос вільний твій,
В поезії чи спогадах на площі.
Розказуйте про злочини криваві,
Несіть ви правду всю межи людьми,
Допомагайте вижити державі,
Яка чекає довгожданий мир!
Ти – українець? Отже, будь свідомий:
У тебе за кордоном – власний фронт.
В ракетах стогнуть Харків і Дніпро,
Та воїн наш стоїть, не знає втоми!
Хтось ворога відгонить якнайдалі,
Хтось бореться за зранене життя,
Комусь посмертно – вручені медалі,
А ти сьогодні наш здіймаєш стяг…
До Бога українське слово лине,
Не зупинити правду вже нічим.
І я благаю: люде – не мовчи!
Рятуймо разом неньку-Україну!
/На знімку - Штутгарт сьогодні. Німеччина./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2022
автор: Білоозерянська Чайка