Заснула під ранок. Ще мить і сполохана тиша
Розсиплеться щебетом зичним. Забродить запіниться спів.
Цей ранок в окопі застиг. Вибух небо колише.
Молитва застрягла як кістка. Час смерть зупинив між степів.
Без гомону в вишнях, без віри у сон її світлий,
Без вірності пращурів спадку, що вибору честь надає,
Він згинув би в тиші, віддався б злу в милість привітно.
Без стрижню ми всі біомаса, що долом поволі снує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2022
автор: Пісаренчиха