Стежина біжить споришева...
як довго я тут не ходила.
Ген річка шумить синьоока,
легка у ній плещеться хвиля.
Стежино моя споришева!
Мій ніжний ромашковий цвіте.
Сліди тут дитинства ясні
і юності, світлої, літо.
Пробігла вона бережечком...
й між трав вже у поле повилась.
В житах, де калина червона,
в затінку на хвильку спинилась.
Тут вітра, невтомного, крила
золочену хвилю гойдають.
Пливуть в небі синім хмарини...
стежину мою доганяють.
Стежина біжить споришева...
любові моєї це стежка.
Із жайвора пісні дзвінкої
плелася тут щастя мережка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2022
автор: Надія Башинська