Історія останньої війни
Сподівалась Україна
довго й вільно жити,
Долю мати не чаїну –
з усіма дружити.
Сподівалась, та не сталось –
мрія не збулася,
Як туман вона розтала –
кров’ю залилася.
Бо старий катюга Путін
захотів забрати
В Союз її, вбути в пута,
назвавшися «братом».
Але не здолати волі,
що живе у серці,
Ані смерть, ані сваволя
не здолають в герці.
Не примусять Україну
шанувати ката,
Їх в Донбасі й на Зміїнім
знайде смерть руката.
Нескорений Миколаїв
Схожий з Вавилоном,*
Склади орківські палають,
тисячі в полоні.
Це ж сьогоднішня Вкраїна,
змучена до краю,
Земля кров’ю багряніє –
мала ж бути раєм.
Не погодиться народ мій
у неволі жити –
Не такої він породи,
має сіять жито,
Аби друзів годувати
хлібом українським,
А як треба, й воювати
вишколеним військом.
12.07.2022.
* – ВЕЛИЧНЕ місто Вавилон лежало в родючій рівнині, що за 80 кілометрів на південь від сучасного Багдада. Місто здавалось неприступним, оскільки його оточували могутні подвійні мури та рів з водою.
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2022
автор: Ганна Верес