ПОЛЬЩА

Дякую,  Польще,  Вітчизно-
Земле  святих  прабатьків.
Ти  не  чекала  на  тризну
Біля  старих  вітряків.
Ти  нам  відкрила  обійми,
Ти  нам  дала  хліб  та  сіль.
Горда,  велична  і  вільна
Всіх  запросила  за  стіл.
Вкрила  своїм  омофором,
І  не  боялась  катів.
Часто  молилась  з  собором
Ради  спасіння  життів.
Чули  вкраїнці  твій  «Амен»,
Вірили  в  чудо  з  чудес.
Дякуєм,  Польще,  що  з  нами
Ти  під  покровом  небес.
Я  в  цю  тривожну  годину
Тут,  в  Україні  живу.
Кинула  ти  десь  зернину,
Схожу  лицем  на  Литву.
Виріс  мій  рід  аж  до  неба,
Я  ж  бо  не  бачила  вас.
Маю  відлуння  від  гербу
Й  пам’яті  іконостас.
Ми  переможемо!  Вірю!
Полум’я  згасне  війни.
Візьму  у  дар  тобі  миру,
Стрінемось,  стрінемось  ми!


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2022
автор: Шостацька Людмила