Втомившись від медової краси,
Закохуватись в тих, що наймудріші,
І скільки не здіймають галас пси –
Насправді щасливіші тихі миші.
Все боячись вилазити з печер,
І щезнути, немов неандертальці –
В своїх страхах і вчора, і тепер
Хапаєш час, який біжить крізь пальці.
Всі цілі повертаючи навспак,
Знаходиш сенс лиш у собі самому.
Чи частка зграї ти, чи одинак,
Та прагнеш скрізь лиш затишку і дому.
Знебарвлена ілюзія буття,
Омріяна безцінна швидкоплинність.
Життєві неминучі відкриття,
І як фінал: чи кара, чи безвинність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2022
автор: Ася Оксамитна